Чим більше у барана роги, тим коротше його життя, пояснили вчені
Еволюційний успіх баранів залежить від їхніх рогів: чим вони масивніше і довше, тим вище ймовірність, що баран переможе суперників під час гону, і тим більше у нього шансів залишити потомство. Але еволюція зіграла з цими тваринами злий жарт: той же ген, від якого залежить довжина рогів, впливає ще й на тривалість життя, причому чим довше роги, тим менший термін відпущений природою барана.
Дослідження Сьюзан Джонстон і її колег з Шеффілдського і Единбурзького університетів (обидва - Велика Британія) почалося з роздумів про те, чому у багатьох баранів роги короткі, іноді навіть дуже короткі. За ідеєю, статевий відбір мав би повністю вичистити у баранів варіанти гена, які не давали б їм ніякої переваги в сутичках з іншими самцями. Тим часом короткі роги з`являються у тварин із завидною постійністю.
Два роки тому група пані Джонстон опублікувала статтю з описом гена RXFP2, від якого залежить довжина рогів у овець: один варіант цього гена «робив» довгі роги, інший - короткі. У новій роботі, опублікованій в Nature, дослідники повідомляють, що від цього гена в дійсності залежать три ознаки: величина рогів, репродуктивний успіх (пов`язаний, зрозуміло, з величиною рогів) і тривалість життя самців.
Якщо у барана було відразу дві копії «довгого» варіанту гена, що дісталися йому від обох батьків, то роги у нього були дуже високі, і він справляв на світло щорічно в середньому в два рази більше ягнят. Однак там, де умови життя були суворі, перевагу віддавали короткорогому самці: їх шанс вижити в сувору зиму досягав 75% - проти 61% у дліннорогіх самців.
Тобто один і той же ген грав за різними правилами: одним баранів він давав еволюційний шанс за рахунок довгих рогів, іншим - за рахунок більшої виживаності. (Нагадаємо, що мова йде про одне й те ж гені, але про різні його варіанти.)
Найкраще при цьому відчували себе ті самці, у яких була одна копія «довгого» варіанту і одна копія «короткого», тобто тварини, які отримали від батьків хромосоми з різними алелями. У таких самців і роги були довгі, і жили вони порівняно довго, але при цьому чемпіонами ні в тому ні в іншому були - просто тому, що таке чемпіонство себе не виправдовувало.
Інакше кажучи, в даному випадку ген баранячої «мужності» схилявся до середнього значення: розмір (рогів) вирішував, але не так, як це можна було б припустити.
Дослідники вважають, що точно так само можуть іти справи і з деякими генами у інших видів, і найближчим часом вони збираються пошукати такі ж закономірності у мишей і людини.
Було б, звичайно, цікаво дізнатися, який з ознак, що визначають мужність у чоловіків, тяжіє в еволюції, так би мовити, до середнього значення ...
