Больовий поріг людини може змінюватися протягом життя
Дослідники з Королівського коледжу в Лондоні (King`s College London) виявили, що здатність людини відчувати біль може змінюватися протягом життя &minus- в залежності від навколишнього середовища і способу життя.
Робота британців вперше спростувала загальноприйняту думку про те, що больова чутливість є якоюсь постійною величиною. Виявилося, що вона може варіюватися в результаті епігенетичних процесів, які хімічно змінюють експресію генів.
Медсестра робить жінці ін`єкцію. Новий Орлеан, 1941 рік (фото Wikimedia Commons).
"Ми знаємо, що стресові життєві події, а також дієта, куріння і алкоголь впливають і на наші гени, - говорить Тім Спектор (Tim Spector), один з авторів дослідження. - Однак раніше ми не думали, що вони здатні зачепити навіть гени, що відповідають за відчуття болю".
Для виявлення рівнів чутливості до болю науковці провели експерименти за участю 25 пар однояйцевих близнюків. Ідентичні, однояйцеві близнюки мають практично повністю збігаються гени, в той час як у різнояйцевих близнюків однакова приблизно половина генів. Таким чином, різниця між однояйцевими близнятами купується в ході життя в залежності від навколишнього середовища або епігенетичних змін, що впливають на функції їх генів. Це робить їх ідеальними учасниками для досліджень впливу умов і обставин життя на людину.
Чутливість до болю замерялась за допомогою теплового датчика, розміщеного на руки випробовуваних. Учасникам було запропоновано натиснути на кнопку, коли жар стане для них нестерпним &minus- це і дозволяло дослідникам визначати їх больовий поріг. Потім, щоб підтвердити свої результати, дослідники провели секвенування, тобто по суті розшифровку ДНК. Потім вони вивчили більше п`яти мільйонів епігенетичних змін геному і порівняли їх з генами ще 50 неспоріднених індивідуумів.
Дослідницька група виявила досить помітну різницю між тими парами близнюків, де у одного брата чи сестри які-небудь з дев`яти генів, залучених в больову чутливість, були піддані ідентифікованої хімічної модифікації. Найбільш значними були хімічні зміни в межах відомого гена больової чутливості TRPA1.
Саме цей ген є головною метою при розробці знеболюючих препаратів нового покоління. Однак вперше TRPA1 продемонстрував свою здатність включатися і вимикатися епігенетично. Якщо вченим вдасться з`ясувати, як саме це відбувається, то можна буде говорити про створення нових методів по боротьбі з хворобливими відчуттями &minus- в світі чимало людей, які страждають від різних хронічних болів.
"Потенціал епігенетичної регуляції поведінки TRPA1 і інших генів, задіяних в больової чутливості, дуже великий, - говорить автор дослідження доктор Джордана Белл (Jordana Bell). - Цілком можливо, що на основі цієї інформації можна буде створити більш ефективне лікування для пацієнтів, які страждають від хронічних болів".
Результати дослідження були опубліковані в виданні Nature Communications.
