Молодь лососевих прокладає маршрути міграції за магнітними картками
Мігруючі морські тварини, такі як лососеві або черепахи, на різних етапах життя часто мешкають у віддалених одна від одної частинах Світового океану. До сих пір у вчених немає повної інформації про те, як вони орієнтуються в цьому складному просторі і без праці знаходять місця, де харчувалися і розмножувалися попередні покоління їх популяцій.
Найцікавіше в цьому відношенні поведінка молоді, адже їй доводиться подорожувати на багато тисяч кілометрів вперше в житті, не маючи ніякого практичного досвіду.
Штучно вирощена молодь чавичі здатна визначити шляхи традиційної міграції диких лососів орієнтуючись по магнітному полю Землі (фото Zureks / Wikipedia Commons).
Цікаво, що більшість мігруючих тварин виробляє потомство недалеко від певних океанічних течій, які могли б доставляти підростаюче покоління до наступного місця призначення. Однак циркуляція океану мінлива і такий пасивний транспорт може виявитися ненадійним. Очевидно, що підростаючі тварини повинні мати чітку систему контролю своїх переміщень, щоб домогтися життєво важливого успіху.
У минулому році дослідники з університету Орегона і їх колеги надали перші докази взаємозв`язку між шляхами міграції океанічних лососів і магнітним полем Землі. Вчені припустили, що саме цей геофізичний фактор пояснює, яким чином дорослі особини знаходять потрібну річку для метання ікри, в якій самі з`явилися на світ.
Тепер та сама команда опублікувала нові підтверджуючі матеріали в статті в журналі Current Biology. Вчені провели серію експериментів з молоддю чавичі (Oncorhynchus tshawytscha). Мальки розміром 5 сантиметрів, або, як їх ще називають, пестряткі, були вирощені в штучних умовах.
Експерименти проводилися на базі університету Орегона рибоводно дослідного центру (OHRC). Для імітації магнітного поля Землі біологи сконструювали платформу з мідних проводів. При підключенні електричного струму її конструкція дозволяла контролювати інтенсивність і напрямок поля. Вчені помістили ємність з пестряткамі об`ємом 19 літрів в радіус дії магнітного поля і після періоду адаптації почали фіксувати напрямок їх руху.
При дії поля, характерного для областей розташованих на північ від звичних місць проживання чавичі, велика частина молоді рухалася в південному напрямку, тобто прямо до мети. А в зворотній ситуації простежувалося масовий рух пестряток на північ.
Тривалість дії становила близько восьми хвилин, а його сили не вистачило б навіть для того щоб зрушити стрілку компаса. Однак цього було достатньо для пестряток, щоб вони могли зорієнтуватися на місцевості і вибрати правильний напрямок.
"Особливо цікаво те, що молодь ніколи не покидала меж рибоводне господарство, і у неї немає ніякого досвіду міграції, - розповідає провідний автор дослідження Натан Путмен (Nathan Putman) в прес-релізі університету. -А Це означає, що їх вміння орієнтуватися по магнітному полю успадковано, запрограмовано генетично".
Співавтор дослідження Девід Ноакс (David Noakes) відзначає, що висока чутливість молоді лососевих до слабких магнітних впливів може негативно позначатися на поголів`я, вирощеному в штучних умовах. На рибоводів існує маса джерел магнітних полів і, можливо, під час випуску в природне місце існування такі особини відчувають труднощі у визначенні міграційних шляхів. Наскільки це вірно, вченим тільки ще належить з`ясувати.
Біологи відзначають, що найбільша смертність як дикої, так і штучно вирощеної молоді лососевих має місце якраз на стадії першої зустрічі з океаном. У цей період їм доводиться адаптуватися до нового середовища (солоній воді), навчитися добувати собі їжу і уникати хижаків, а також успішно розпочати свою подорож. Якщо мальки неправильно виберуть напрямок, то можуть загинути від голоду.
У такій напруженій обстановці одного магнітного поля Землі явно недостатньо для прийняття вірного рішення. Біологи вважають, що молодь орієнтується ще й по сонцю, а також за допомогою нюху і багатьох інших органів почуттів.
