Ріпак в сівозміні

Відео: сидератів - озимий ріпак. Порівняння посівів - на початку серпня і у вересні після картоплі

правильне включення ріпаку в сівозміну має істотне значення для отримання високих і стабільних урожаїв та економічно вигідного виробництва. У зв`язку з цим важливу роль відіграє як попередник, так і витримка необхідної паузи в його вирощуванні на полі, а також максимально допустима частка ріпаку в сівозміні. Чергування культур у сівозміні грунтується на потребах постійного підвищення родючості грунту, знищення бур`янів, падалиці та інших капустяних культур, обмеження шкідливості потенційних, переважно спеціалізованих шкідників і хвороб. Високі і стабільні врожаї озимого і ярого ріпаку отримують при впровадженні в господарствах спеціалізованих ріпакового сівозмін (частка ріпаку займає до 20-25%) з максимальним насиченням їх зерновими культурами.
дослідження показують, що насичення сівозміни ріпаком до 33% в порівнянні з сівозміною, де він займає лише 13%, призводить до збільшення ураження рослин вертіциллезному в`янення від 0,4 до 29,6% - циліндроспоріоз - від 3,3 до 44,7%, білою гниллю - від 0,7 до 9,5%, фомозом - від 2,5 до 5,0% - альтернаріоз - від 2,2 до 4,1%. Крім цього, впровадження спеціальних сівозмін дає можливість виключити ріпак з бурякових сівозмін, істотно зменшити шкоду бурякової нематоди на обох культурах, поліпшити фітосанітарний стан грунту, обмежити поширення хвороб на озимому та ярому ріпаку, звести до мінімуму зараження зернових культур кореневою гниллю, частково виключити або зменшити обсяг застосування пестицидів, забезпечити підвищення родючості грунту і отримати екологічно чисту продукцію.
При відсутності таких сівозмін ріпак розміщують в кормовому або в польовій сівозміні з таким розрахунком, щоб він повертався на попереднє місце не раніше, ніж через 4-6 років, дотримуючись розрив між ріпаком і цукровим буряком не менше 5 років.
Багаторічними дослідженнями встановлено, що повернення озимого і ярого ріпаку та інших капустяних культур в сівозміну на попереднє поле через 4-5 років дає можливість оздоровити грунт, істотно зменшивши заспореніе його збудниками пероноспорозу, альтернаріозу, фомозу, білої та сірої гнилей, чорної ніжки, циліндроспоріоз і інших.

Так, при поверненні ріпаку на попереднє поле через рік ураження рослин альтернаріоз в фазі зеленого стручка одно 80-100%, а розвиток хвороби коливався в межах 39,0-46,5%, при поверненні ріпаку через два роки ці показники становили відповідно 62 - 76 і 20-41,2%, через три роки - 36-44 і 6-11,5% - через чотири - 20-32,5% і 1,5-4,5%.
дотримання сівозміни обмежує чисельність на ріпаку у фазі сходів хрестоцвітих блішок, капустяної попелиці, різних видів клопів, капустяної стрічкової галлици, білявок.

Відео: сівозміна в теплиці - сидерати жито озиме - ні краплі води за півроку

Попередник для ріпаку

Вибір попередника насамперед визначається часом його збору. Це особливо стосується озимого ріпаку, який вимагає в силу своїх біологічних особливостей значного проміжку часу між збором попередньої культури і підготовкою грунту до його сівби.
Основними вимогами до попередників озимого ріпаку є:
вони повинні швидко звільняти площі-
залишати поле чистим від сорняков-
залишати в грунті достатня кількість поживних речовин і хорошу структуру грунту.
Таким вимогам цілком відповідають такі попередники: люцерна, конюшина після першого укосу, зернобобові культури, зернобобові суміші на зелений корм, зернові колосові культури (за винятком ярої пшениці та вівса), рання картопля.
Кращими попередниками ярого ріпаку є чорні і зайняті пари, зернобобові, зернові колосові культури, картопля, кукурудза, однорічні та багаторічні трави. Хорошим попередником вважаються посіви загиблого озимого ріпаку, що дозволяє ефективно використовувати післядія внесених восени в грунт добрив і гербіцидів. В цьому випадку весняну оранку на такому полі слід замінити передпосівної обробки одночасно з посівом ярого ріпаку, що дозволить зберегти значний запас вологи в грунті.
Засміченість посівів ріпаку в значній мірі залежить від попередника. Просапні попередники забезпечують практично повна відсутність в посівах ріпаку підмаренника чіпкого. Що стосується багаторічних бур`янів, то їх частка є вищою при вирощуванні ріпаку після просапних попередників.
Як вже говорилося, найбільш сприятливі умови для росту і розвитку рослин, а відповідно для формування високих, хорошої якості врожаю озимого ріпаку, що складаються при розміщенні його в сівозміні після багаторічних трав. Однак це погіршує фітосанітарний стан посівів, виникає необхідність в інтенсивному застосуванні інсектицидів, особливо проти дротяників, підгризаючих совок.
Таким чином, в отриманні високих врожаїв насіння озимого та ярого ріпаку важливий правильний вибір попередника, максимально допустима частка ріпаку в сівозміні і витримка паузи в його вирощуванні, які диктуються фітосанітарним умовам. Чим різноманітніший сівозміну, тим менше небезпека масового поширення таких захворювань ріпаку, як несправжня борошниста роса, фомоз, альтернаріоз, циліндроспоріоз, ризоктоніоз, кила і розмноження капустяної мухи. Тому висівати ріпак після ріпаку, або після інших капустяних культур, а також після соняшнику і льону, які також уражаються збудниками білої і сірої гнилей, вертицильозне і фузаріозним прив`яданням, не рекомендується.