Мовчазні цвіркуни
Відео: Медитація на розвиток концентрації. Як працює мозок цілителя (Сергій Ратнер)
Цвіркуни Teleogryllus soceanicus, для яких стрекотіння стало смертельно небезпечним, всього за кілька років втратили здатність виробляти звуки.
Цвіркун Teleogryllus soceanicus. Автор фото: Ge pload door Lymantria.
На трьох гавайських островах - Кауаї, Оаху і Гаваї - живуть цвіркуни Teleogryllus soceanicus, колись завезені сюди з Австралії і з островів Тихого океану. Раніше ночами їх стрекотіння можна було почути на кожному з цих островів, адже таким способом цвіркуни T. soceanicus залучають самок. Коли ж самка наближається до самця, той «співає» для неї вже іншу пісню, яка говорить про його намір спаровуватися. Без такого «виступу» самка зазвичай не дозволяє самцеві наближатися до неї.
Однак стрекотіння T. soceanicus привертає також і паразитичних мух Ormia ochracea, які відкладають яйця на цвіркунів. Згодом з цих яєць виводяться личинки і поїдають цвіркуна. Причому найсильніше від мух страждає популяція острова Кауаї. Так, в кінці 90-х років приблизно на третині самців паразитували мухи. Вчені з Каліфорнійського університету вважали, що популяція скоро вимре, але цього не сталося. Цвіркуни змінили структуру своєї пісні, а в 2003 році зовсім замовкли, щоб не привертати уваги мух.
Паразитична муха Ormia ochracea. Автор фото: Jpaur.
Як відомо, цвіркуни виконують свої пісні, потираючи один про одного крильцями, на поверхні яких розташовані особливі жилки з мікроскопічними зазублинами. Однак у «безмовних цвіркунів» в процесі мутації такі жилки зникли, а ті деякі, що залишилися, сильно зменшилися. Так, в результаті цієї метаморфози до 2003 року рельєф на крилах втратило близько 96% цвіркунів на острові Кауаї. Ця мутація дозволила їм успішно уникати зустрічі з мухами-паразитами: в тому ж році з 122 самців тільки на одному з них були виявлені личинки.
А через пару років, в 2005 році, такі зміни торкнулися і цвіркунів з острова Оаху, розташованому на відстані 101 км від Кауаї. В даний час приблизно половина тамтешніх цвіркунів НЕ скрекоче. Можна подумати, що цвіркуни острова Кауаї просто мігрували на сусідній острів, проте, як показують результати дослідження, крила цвіркунів з острова Оаху сильно відрізняються від крил особин з популяції Кауаї: у цвіркунів з Оаху збереглося набагато більше зазубрин на жилках.
Однак як же «мовчазні» цвіркуни залучають самок? Справа в тому, що вони «доглядають» за самками під стрекотіння тих нечисленних самців, які здатні це робити. Так, «мовчазні» цвіркуни влаштовуються неподалік від стрекотливих самця і чекають появи самки.
Проте для вчених все ще залишається загадкою, як же мовчунам вдається утримувати увагу обраниці, адже в нормальних умовах самка не підпустила б самця до себе, поки той не виконає для неї «пісню». За однією з версій учених, на островах, де мешкають Teleogryllus soceanicus, особин спочатку було небагато, тому самки не відрізняються вередливістю у виборі самців, адже їм могло і зовсім не вистачити кавалера. Крім того, потомство від «мовчазної» самця теж матиме нерельєфні крила, а значить, буде захищено від паразитичних мух. В обставинах, що склалися - це безумовна перевага для T. soceanicus.
Відео: Увага !!! ДАІ Житомира знову Стоять на Трасі
Що ж стосується цвіркунів острова Гаваї, то вони майже не страждають від паразитичних мух. Однак навіть там в 2010 році у 2% цвіркунів були нерельєфні крила. Чим викликана їх мутація, вченим ще тільки належить з`ясувати.
Цікаво, що подібні зміни, які відбуваються в різних популяціях, що мешкають в подібних умовах, являють собою приклад конвергентної еволюції. Причому, цей еволюційний процес відбувається з неймовірною швидкістю - усього за кілька років або за 20 поколінь цвіркунів.
