Міняємо нафту на воду
Відео: Заміна сальника сейлдрайва / Oil seal change on Yanmar SD50
Обговорюючи проблему водних ресурсів, точніше, їх обмеженості на нашій планеті, важко обійтися без хрестоматійної статистики.
Отже, сьогодні кожному старанному школяру відомо, що вода займає близько 70% поверхні Землі, проте з неї лише близько 3% відноситься до її прісним запасам, і вже зовсім мізерна частина - менше 0,5% - до категорії поверхневих вод (НЕ льодовики) .
Відео: Що буде, якщо все в світі посвітити на місяць?
Відома і позиція ООН, на думку якої питання, так чи інакше пов`язані з забезпеченістю людства якісною прісною водою, стануть однією з ключових гуманітарних і економічних проблем в новому тисячолітті. За оцінкою цієї організації, у 2000 році дефіцит якісної прісної води в світі становив 230 млрд кубометрів, але вже до 2025 року він може зрости до 2 трн кубометрів.
Головна причина в стрімкому зростанні споживання цього ресурсу насамперед для потреб промисловості і сільського господарства (населення планети, а з ним і потреба в їжі і промтовари, продовжує зростати, незважаючи ні на які кризи), а також виснаженні його джерел - в силу інтенсивної експлуатації і забруднення. Нормальною води сьогодні не вистачає не тільки в Африці.
Наприклад, Бразилія і Китай, змушені імпортувати воду для потреб сільгоспвиробництва. Ясно, що дефіцит води стає все більш серйозним обмежувачем економічного розвитку і загрозою національній безпеці, про що свідчить і порівняно недавня доповідь ЦРУ, на думку якого боротьба за доступ до джерел прісної води стане головною причиною збройних конфліктів у світі вже до 2015 року.
На щастя, Росія водою не обділена - на нашій території знаходиться приблизно п`ята частина її загальносвітових запасів. Настільки очевидне здавалося б багатство, стала однією з головних причин того, що воду у нас якось не прийнято економити (наприклад, на одиницю ВВП в Росії витрачає вчетверо більше цього ресурсу, ніж в Німеччині).
Однак зараз очевидно, що в подібне ставлення до своїх водних ресурсів Росія дозволити собі не може. Як з`ясовується, масштаби забруднення джерел прісної води в нашій країні, пов`язані з так званим антропогенним фактором, величезні. Через це води більшості найбільших річок в промислово розвинених регіонах країни, включаючи Волгу, Обь, Єнісей, Дон і Урал, відносяться до категорії забруднених, і їх використання населенням, промисловістю і сільських господарством без глибокого очищення неможливо. Та ж проблема цілком актуальна і для Байкалу, де кілька місяців тому, не дивлячись на протести екологів, був знову запущений місцевий ЦПК. Дефіциту води поки немає, але тенденція насторожує.
Проте, всерйоз вирішенням цієї проблеми держава потурбувалася про лише недавно. Зокрема, в січні 2007 року в Росії запрацював новий Водний кодекс, покликаний поліпшити систему управління водними ресурсами. А в січні цього року глава Мінприроди Трутнєв підписав наказ про затвердження "Плану заходів щодо реалізації Водної стратегії Російської Федерації на період до 2020 року".
Її втілення в життя має "створити екологічно сприятливі умови проживання" для населення країни, яке зможе пити чисту воду і менше хворіти, а також істотно підвищити ефективність використання водних ресурсів при радикальному скороченні їх втрат. На фінансування Стратегії протягом десяти років планується витратити колосальні кошти - 662,4 мільярда рублів, більша частина яких (480,9 млрд) буде асигновано з федерального бюджету. Також вражаючу суму - 9 млрд рублів до 2017 року - уряд витратити на програму "Чиста вода", Про що в середу в ході однойменного міжнародного форуму пообіцяв прем`єр Путін.
Подібні наміри, до того ж підкріплене солідними фінансовими ресурсами, в тому числі на реформу ЖКГ, звичайно, можна тільки вітати. Вкладаючи в чисту воду, держава не тільки виявляє законну турботу про своїх громадян, а й створює важливий доробок для диверсифікації економіки. Мова навіть не про пряме експорті води (хоча і він вже не здається чимось неймовірним), але, наприклад, про активний розвиток сільського господарства (і як тут не згадати, що на початку минулого століття продаж зерна була головною статтею російського експорту, що не менш важлива, ніж сьогодні продаж нафти), а також галузей і технологій, пов`язаних з її більш раціональним використанням і утилізацією.
Проблема в тому, що в Росії поки не існує чіткої системи професійної експертизи проектів в цій галузі, зате дуже сильна корупція і всілякі лобісти. Тому немає ніяких гарантій, що на державні гроші не будуть профінансовані різні "інновації", На кшталт сумно відомих диво-фільтрів Гризлова-Петрика, проти яких повстає вся наукова громадськість.
Відео: Popular Videos - Yamaha Jog & Auto part
Також, попередньо непогано б подбати про створення системи, яка б економічно стимулювала впровадження нових технологій у водне господарство, адже в збереженні нинішньої системи - і освоєнні бюджетів на перекладку іржавих труб - сьогодні зацікавлені дуже багато.
В іншому випадку виділяються сьогодні мільярди будуть витрачені даремно, а чиста вода ніколи не стане для економіки Росії її новою нафтою.
