Криголам росія кинутий в бій за арктику

У розпочатої боротьбі за природні ресурси арктичного шельфу нашій країні нічого не світить.

Кілька днів тому в Арктику вийшов атомний криголам «Росія». В мурманському порту екіпаж і полярників, які перебувають на його борту, проводжав віце-прем`єр уряду країни Сергій Іванов. Офіційно головною метою нинішнього рейсу судна в арктичні широти є висадка на крижину дрейфуючої станції «Північний полюс-38». Але є підстави вважати, що насправді основними замовниками досліджень, які ведуться з борта «Росії», є наші військові. Швидше за все, вони пов`язані з ГЛОНАСС.

На заполярному острові Візе

Відео: Чи втримає Росія Арктику? (США або Росія) 2016

На острові Візе в північній частині Карського моря вже проведено тестування цієї системи глобальної супутникової навігації. До останнього часу вона викликала нарікання.

Очевидно, не просто так стурбованість неточною роботою приймачів ГЛОНАСС в тих краях днями висловив головнокомандувач Військово-морським флотом РФ адмірал Володимир Висоцький. І явно не випадково минулого місяця перша контрольно-коригувальна станція системи ГЛОНАСС з борта науково-експедиційного судно Севгідромета «Михайло Сомов» була висаджена ще й на острів Андрія в море Лаптєвих. За словами директора Архангельської гідрографічної бази Бориса Левицького, станція дозволить підвищити точність визначення координат в тому районі в сто раз - з 200 до двох метрів. Якщо кому і необхідна така скрупульозність - то в першу чергу екіпажам російських повітряних і підводних ракетоносців, кілька років тому таким, що приступив до патрулювання арктичних районів практично на постійній основі.

При цьому врахуємо, що не так давно було прийнято рішення до 2020 року створити за Полярним колом угруповання військ загального призначення Збройних сил Росії. Про це йдеться в «Основах державної політики РФ в Арктиці», прийнятих Радою Безпеки. Тому дуже схоже, що нинішній похід атомного криголама «Росія» - складова частина підготовки до повернення наших військових далеко за Полярне коло.

Однак як би не запізнитися в справжнісінькою гонці озброєнь, яка все активніше розгортається на Крайній Півночі. Радник канадського уряду Роберт Хуберт охарактеризував те, що відбувається досить красномовно: «2010 рік в Арктиці - це як 1935 рік у Європі». Хуберт знає, про що говорить. Канада розмістила в арктичному селищі Йеллоунайф спеціальний підрозділ чисельністю в 100 солдатів і офіцерів і приступила до будівництва по сусідству бази для підводних човнів. Данія спішно модернізує і розширює свою військову базу в Гренландії і формує сили швидкого реагування для захисту своїх інтересів у високих широтах. Американських атомних підводних крейсерів під полярними льодами куди більше, ніж наших.

селище Йеллоунайф

Що настільки запеклішою збираються ділити? На думку експертів, на кону куш величезної привабливості. Фахівці з США вважають, що під арктичними льодами зосереджено до третини світових запасів газу, 29 мільярдів барелів нафти і близько 5 мільярдів газоконденсату. До того ж, що прискорилося танення льодів неминуче полегшить навігацію по Північному морському шляху, який на 40 відсотків скоротить час доставки вантажів з Європи в Азію і назад.

Природно, добре б визначити, кому в майбутньому розпоряджатися цими гігантськими ресурсами.

Росія першою вирішила на міждержавному рівні оформити свої права на морське дно в північних широтах, оголосивши про претензії на 18 відсотків території Арктики з протяжністю кордону в 20 тисяч кілометрів. У 2001 році в ООН Москвою була подана заявка на підводний хребет Ломоносова. З Вашингтона зажадали переконливих геологічних доказів з морського дна. Тоді в 2007 році нашими вченими були проведені додаткові дослідження шельфу за допомогою глибоководних батискафів. І про всяк випадок з них же поставлений в глибинах титанових російських триколор. Це негайно викликало різку негативну реакцію Заходу. Під заспокійливі промови дипломатів на спірних територіях по обидва боки океану почалися і військові приготування.

Головком ВМФ РФ адмірал Висоцький

Причому, в штовханину у арктичного шельфу включаються навіть ті, хто, здавалося б, в силу свого геополітичного розташування взагалі не повинен претендувати на місце у столу. Це днями визнав головком ВМФ РФ адмірал Висоцький:

- Зокрема, Китай вже уклав договори з Норвегією з освоєння арктичної зони. Хоча в Арктиці поки немає явних супротивників і явних союзників. Але я вважаю, що найбільш проблематичними відносини можуть бути з тими державами, які не є учасниками Арктичного союзу.

Очевидно, головкому слід розуміти так: дуже активний на Крайній Півночі і швидко зростаючий Китай може стати першим в цьому ряду.

На цьому тлі зрозуміло, чому заворушилися і в Міністерстві оборони Росії. Швидше за все, доведеться повертатися туди, де наші військові стояли здавна і звідки так легковажно забралися пару десятиліть назад. Зрештою, ще в 80-х роках минулого століття найпівнічніший в світі аеродром для бойової авіації був нашим - Грем-Бел на архіпелеге Земля Франца-Йосипа. Забезпечення підлідного плавання атомних підводних ракетоносців на десятиліття було основним завданням Північного флоту. А розкидані від Чукотки до Кольського півострова зенітно-ракетні дивізіони Архангельської армії ППО робили неприступним для противника повітряний простір радянської Арктики. Правда, ні від цих бойових можливостей практично нічого не залишилося.

Чи зуміємо їх відновити? Своєю думкою з цього приводу зі «СП» поділився заступник директора Російського інституту політичного і військового аналізу Олександр Храмчишин:

-Думаю, нічого у нас не вийде. На масштабну воєнну повернення в Арктику потрібні величезні ресурси, яких у Росії немає. І в найближчі роки не передбачається.

Відео: Навіщо Росії дорогі криголами?

Континентальний шельф (Continental shelf) закінчується різким перегином морського дна (Continental slope).

«СП»: -Тобто в гонці за ресурси північних морів ми свідомо програвши?

-Звичайно. І було великою помилкою з нашого боку цю гонку ініціювати взагалі. З нас же все і почалося. З того самого титанового прапорця, яких з батискафів під прицілом телекамер демонстративно встановили на морському дні у полюса. Перш слід подумати, якими засобами зможемо затвердити власні претензії на шельф чи не до Гренландії.

Відео: Ексклюзивні кадри спуску на воду нового російського криголама для ВМФ

На карті глибин світового океану видно, що практично весь Льодовитий океан має невелику глибину, його дно є продовженням континентальних шельфів, отже може бути використано прибережними країнами.

Дослідження арктичного шельфу за допомогою російські глибоководні батискафів

«СП»: - Але, можливо, в Кремлі просто не очікували такої різкої реакції західних країн. І тим більше, не припускали, що там заворушиться навіть військові. І тепер просто змушені вживати відповідних превентивних заходів.

-Ну, які ми можемо вжити заходів у відповідь? Заново відбудувати занедбані в 90-і роки заполярні гарнізони? У Міноборони РФ немає можливостей виконати хоч що-небудь подібне і в куди більш сприятливих з точки зору кліматичних умов краях. Так адже мало відбудувати. Утримувати треба. Це теж величезні гроші. На арктичному узбережжі ніякої транспортної інфраструктури немає, за винятком ділянки кордону на Кольському півострові. Доставка туди кожного сухаря і літра бензину обійдеться дуже дорого. Яким чином ця військова угруповання буде функціонувати? До речі, щоб дістатися до природних ресурсів на дні Північного Льодовитого океану, теж необхідні гроші і технології, яких у Росії немає.