Вчені з`ясували, що кожен джміль має свій тип індивідуальності
Вперше вчені відстежили траєкторії польотів джмелів протягом усього життя комах і з`ясували, що кожна особина має свій тип індивідуальності. Це виражається в тому, як вони шукають їжу: одні можуть все життя займатися пошуком їжі і не засиджуватися на одному місці (вічні блукачі), інші ж (домосіди) задовольняються тим, що поруч з ними.
Висновки, на думку вчених, можуть мати значення не тільки для біологів, а й для фермерів.
Фотографія Joseph Wood.
Дослідження, на думку авторів, допоможе краще зрозуміти поведінку джмелів - це важливо, оскільки вони відіграють величезну роль в запиленні сільськогосподарських культур. Ці знання можуть стати в нагоді не тільки біологам, а й фермерам.
Джозеф Вудгейт (Joseph Woodgate) і його колеги з Лондонського університету королеви Марії використовували спеціальний електронний пристрій, щоб відстежити щоденні траєкторії польоту чотирьох різних джмелів, починаючи з моменту, коли вони вперше покинули свої будинки, і до тих пір, коли вони припинили туди повертатися.
"Вперше ми зафіксували повну "історію життя" джмеля, - говорить співавтор дослідження Ларс Чіттка (Lars Chittka). - Починаючи з того моменту, коли комаха вперше побачило сонячне світло, і до самої смерті, яка настала або через напад хижака, або якщо джміль заблукав, полетівши далеко від будинку, або через якихось інших причин".
Вчені прикріпили до кожного комасі крихітну антену, яка допомагала відстежувати траєкторію польоту за допомогою радіосигналу. Вона не могла якось нашкодити шмелю або перешкодити його нормальної життєдіяльності, зауважують дослідники.
Усе "рейси", Які здійснювали чотири джмеля (А, B, C і D) протягом свого життя.
Ілюстрація Joseph Wood.
Завдяки цим чотирьом джмелям фахівці зібрали дані про 244 польотах, сумарне відстань яких склав понад 178 кілометрів.
Один з найбільш вражаючих результатів - джмелі дуже відрізняються один від одного: вони мають різні індивідуальності. Деякі часто перестраховуються, повертаючись до одного і того ж квітки знову і знову, в той час як інші шукають нові джерела нектару. Це можна побачити на ілюстрації траєкторії їх польотів.
До комах була прикріплена невелика антена, яка допомагала відстежувати траєкторію польоту.
Фотографія Joseph Wood.
"Один джміль був кимось на кшталт постійного скитальца, який ніколи не задовольнявся одним місцем, - говорить один з дослідників доктор Джеймс Макінсон (James Makinson). - Але були й ті, які швидко переключалися від дослідження навколишнього середовища і зосереджувалися тільки на одному місці, яке їх годувало протягом усього часу".
За словами авторів, після шести днів такі старанні джмелі перемикали свою увагу на найближчий до них джерело живлення. "Їм вдавалося це зробити без повторного вивчення навколишнього середовища. Ймовірно, це означає, він комаха добре пам`ятало розташування завдяки найпершої експедиції", - Говорить Макінсон.
Дослідження опубліковане в науковому виданні PLOS ONE.
