Тасманійський диявол перестав наводити жах на своїх жертв
Австралійські вчені провели експеримент, який доводить, що тасманийский диявол перестав викликати страх у своїх жертв.
Тасманійські дияволи колись були численним видом у Австралії, але в даний момент вони живуть тільки на острові Тасманія. У деяких областях їх чисельність скоротилася на 95%. Австралійські біологи поставили собі за мету з`ясувати, як скорочення популяції тасманійських диявола, або сумчастого риса, вплинуло на екосистему і поведінку інших звірів. Об`єктом їх спостереження стали лісовідний поссум, або лисячий кузу, який ще в XX столітті був основною здобиччю сумчастих чортів.
Тасманійські дияволи колись були численним видом у Австралії.
Вчені порівняли поведінку цих тварин в місцях, де існує загроза нападу тасманийского диявола і де її немає. Вони розставили на землі годівниці з родзинками в 18 місцях Тасманії, де чорти полюють і створюють «атмосферу жаху» для лисячих кузу, і в шести ділянках на сусідньому острові Марія, де рідкісних хижаків на момент спостереження не було (в 2012 році там з`явився заповідник) .
Харчування з годівниць таїло в собі певний ризик, так як поссуми могли стати жертвами тасманийского диявола. «Дияволи накидаються на поссумов, коли вони знаходяться на землі, тому лисячий кузу воліє відкриті майданчики, вільні від кущів, в яких потенційно можуть ховатися чорти», - розповіла керівник дослідження Трейсі Холлінгс, біолог з Університету Тасманії в Хобарті. У природі лісовідние поссуми полохливі і вважають за краще харчуватися листям евкаліпта з дерев, але іноді вони все ж ласують плодами і насінням в лісах і на полях сільськогосподарських угідь. Кожен раз тварина оцінює, чи варто отримана нагорода ризику. Вчені ускладнили завдання для кузу: годівниці були влаштовані так, що звір не міг швидко схопити і забрати здобич, йому доводилося поміщати голову або лапу всередину контейнера і ласувати на місці, що було набагато небезпечніше.
Частина контейнерів була поміщена в більш безпечні для поссумов місця: поруч з деревами, за якими можна було втекти від дияволів, які не вміють підніматися по стовбуру. А частина годівниць розташувалася в ризикованих для кузу місцях - на відстані від 5 до 12 м від дерев. Спостереження велися протягом чотирьох діб, щоранку вчені перераховували залишився родзинки і збирали волоски тварин, налиплі на спеціальні стрічки-пастки. При цьому доводилося враховувати, що до 25% їжі з контейнерів поїдали інші звірі.
Дияволи накидаються на поссумов, коли вони знаходяться на землі, тому лисячий кузу воліє відкриті майданчики, вільні від кущів, в яких потенційно можуть ховатися чорти.
Проаналізувавши результати, вчені прийшли до висновку, що в тих районах Тасманії, де відбулося різке скорочення популяції сумчастих чортів, поссуми вже не бояться нападу. Вони вільно харчуються на землі на відкритих майданчиках і поводяться майже так само безтурботно, як їх побратими з острова Марії, де їм ніколи не загрожували дияволи. І лише в районах, де ще живуть і активно полюють сумчасті дияволи, поссуми очищали годівниці набагато повільніше і обережніше. За словами вчених, поведінка лисячого кузу в Тасманії змінилося менш ніж за десятиліття. Екологи вважають, що це дослідження має служити тривожним сигналом, що нагадує людям про те, як швидко змінюється поведінка інших тварин при зміні популяції одного виду. В майбутньому зникнення хижака може позначитися на всій екосистемі Тасманії, попереджають вчені. Про дослідження пише видання The Science.
