Де в нашій країні знаходиться пам`ятник козі?
Згідно зі Східним календарем покровителькою 2015 року є Коза, і стає вона повноправною господинею року 19 лютого, а не, як багато хто думає, в Новорічну ніч.
Донині не відомо точно, звідки взявся східний календар. Навіть у китайців існує дві версії. З теорії, коли Будда завершував земне життя, на його поклик прийшло 12 звірів, а за другою версією, краса скликала 12 звірів за дорученням імператора.
У світі існує досить багато порід кіз. Вчені поділяють їх згідно продуктивності на 4 групи: м`ясні, вовняні, молочні і комбіновані. У цих групах виділяються окремі типи: кашгорскіе, ангорские, кашмірські кози тощо. А потім вже виділяють породи кіз. Як уже зазначалося, порід досить багато: таджицька, узбецька, Оренбурзька, сирійська, нубийская, камерунська, сойхан, Мараш тощо.
Звичайно, охопити всі породи не вийде, але для прикладу можна розглянути зааненскую козу, яка досить численна в Азії і Європі. Цю породи вивели в швейцарській долині Зааненталь, звідси і назва. Порода відрізняється високою продуктивністю - з однієї особини можна в рік можна отримати до 3000 літрів молока. При цьому від 100 кіз приносять близько 180-250 козенят. До того ж молоко цієї породи кіз високо цінується в медицині, оскільки воно має багато корисних властивостей.
Словом, така коза цілком гідна пам`ятника. Але ж пам`ятник козі дійсно існує.
Він поставлений на честь знаменитої донський пухової кози і знаходиться в місті Урюпінську (Волгоградської області). Чим же заслужила ця коза такої популярності і чому удостоїлася пам`ятника?
Ця єдина порода, у якій дуже довгий і тонкий пух. При цьому шерсть має красивий синьо-блакитний відтінок. Довжина пухової волокна доходить до 10 сантиметрів, а його товщина становить всього 19 мікрон. Середній начісування становить 1,5 кілограмів, а в найкращих випадках він доходить до 2 кілограмів.
У свій час донських кіз намагалися розвести в Читинській і Астраханській областях, в Монголії, Киргизії і Башкирії. Але з якихось причин в цих місцях донські кози не давали настільки високої якості хутра. Але при схрещуванні донських кіз з місцевими, виходило досягти непоганих результатів. У чому причина такої ситуації, так і не вдалося визначити. Ймовірно, на якість вовни кіз впливає донське різнотрав`я.
У придонних кози з`явилися практично з тих часів, як ці землі освоїли люди. Місцеву породу схрестили з козами з Туреччини в 1811 році, тим самим покращивши її. Після цього їх схрещували до 1911 року з ангорськими козами. У дореволюційні часи з усієї країни в придонних прагнули перекупники за пуховими рукавичками, хустками, шалями і шарфами. Згодом навіть утворилися спеціалізовані пухові базари.
Особливою популярністю користувався базар в Урюпінську, який перебував у Волгоградській області. Тут тисячами продавалися пухові вироби з різних станиць і хуторів. Радянської влади це не припало до смаку, оскільки козаки відмовлялися працювати в колгоспах за трудодні і просто не брали участь в колективній праці. А ось в особистому господарстві вони працювали, не шкодуючи сил. При цьому велика частина доходу виходила саме з кіз. У придонних прагнули перекупники з Далекого Сходу і Сибіру, оскільки там досить морозно, і навіть з Японії. Навіщо ж було працювати за «палички», коли з продажу двох пухових хусток можна було прожити?
За часів Хрущова ситуація ускладнилася: козакам дозволялося тримати на подвір`ї корову, близько десятка курей і гусей, свиню і всього одну козу. Щомісяця по дворах ходили переписувачі і перевіряли кількість поголів`я. Якщо господарі не встигали сховати своїх кіз, то їх просто забирали і здавали на забій. А на базарах міліція виловлювала перекупників. Також штрафували і тих, хто продавав товар перекупникам. Але навіть при таких важких умовах промислу вдалося вижити.
А ось в 90-х року для господарства настали куди більш плачевні часи. Після того, як радгоспи і колгоспи розвалилися, приватні подвір`я зіткнулися з проблемою браку техніки. А заготовити на зиму корм без неї дуже складно. Але найгіршим виявилося, що було закрито багато пухові базари. На їх місці з`явилися невеликі фірми, які скуповували у народу їх вироби, але була встановлена мінімальна ціна. Ці вироби фірми потім перепродавали іноземцям в три ціни.
Радгоспи все ж давали невелику роботу, і населенню вдавалося насилу вирішувати проблему кормів. У країні панувала гостре безробіття, тому доводилося займатися пуховязанию, нехай навіть і продавати вироби дуже дешево.
У тому, що сьогодні хутора і станиці в придонних живуть набагато заможніше, ніж інші села Росії - це заслуга саме донських кіз. Саме тому вдячний народ поставив гранітний пам`ятник в Урюпінську свій годувальниці.
