Чи справді риби мовчать?
Є такий вислів «ньому як риба». Дійсно, більшість людей упевнені в тому, що риби - це вкрай мовчазні істоти, які взагалі не знають як можна спілкуватися один з одним за допомогою звуків.
Правда подібне думку поділяють далеко не всі і, наприклад, такий класик російської літератури як Купрін, навпаки, був упевнений в тому, що риби здатні розмовляти один з одним. Він навіть застерігав рибалок від того, щоб не відпускали спійману рибу назад у воду, щоб вона не оповістила своїх родичів. Для більшості людей таке думки письменника звучить як абсурд, але давайте не будемо заздалегідь визначати хто правий, а хто ні і спробуємо розібратися в усьому самостійно.
Під час Другої Світової Війни був випадок, який спантеличив багатьох моряків. Справа була в тому, що хтось постійно підривав налаштовані на шум наближаються великих плавзасобів акустичні міни.
Підозрювали і спеціальні апарати, і протимінні торпеди і навіть спеціально навчених смертників. Однак з`ясувалося, що цими диверсантами виявилися не люди, а риби. Причому це були не дресировані риби на зразок дельфінів, а звичайні риби здатні видавати звуки достатньої сили, щоб привести міну в дію.
Схоже, що ті вчені, які винайшли акустичні міни, хоча і мали справу з морем, нехай і в такий варварській формі, але не дуже-то уявляли собі життя його мешканців та, цілком і повністю перебували під владою забобону про риб`ячої німоті. Як показала подальша доля їх винаходу, вони були нескінченно далекі від справжнього стану справ.
Як відомо із законів фізики, під водою звук поширюється зі швидкістю, яка перевищує швидкість поширення в повітрі в п`ять разів! І було б дуже дивно, якби мешканці підводних глибин не скористалися б таку властивість водного світу в якості обміну інформацією.
Як показують акустичні дослідження морських просторів, в рибних місцях стоїть справжній гвалт, де шумлять прямо як на базарі.
Мало кому доводилося чути, як тріщать такі гіганти як соми. Важко уявити собі, що така могутня, і на вигляд більш, ніж серйозна риба, може бути настільки балакучої. Однак це дійсно так. Соми є рідкісними балаболами.
Їх навіть можна почути без жодного спеціального обладнання. Наприклад, один з найвидатніших учених усіх часів і автор теорії еволюції Чарльз Дарвін чув крики сомів, коли прогулювався по берегах південноамериканської річки Уругвай.
Між іншим, не тільки соми, а й взагалі риби є великими любителями поговорити. І, треба сказати, що ця риса, на відміну від людської, зовсім не безпідставна. Наприклад, коропи попереджають свою зграю про небезпеку, що наближається серією спеціальних тріску, які ті відразу ж розпізнають. А ось річкові окуні навпаки, тріщать, коли заганяють мальків на полюванні.
Звичайно, діапазон доступних рибам звуків багатством не блищить. Значною мірою це пояснюється тим, що в процесі еволюції у них не утворилися резонатори голосу. Мабуть вони їм були не потрібні, і вони чудово справлялися і без них. А може таких мутацій в їх еволюційної історії просто ще не було і може бути, що резонатори голосу у риб, коли небудь все-таки з`являться. Однак як би там не було в майбутньому, поки що рибки шумлять так як вміють - в міру подарованих їм природою здібностей.
Одні риби видають звуки, використовуючи плавальний міхур, інші пристосували для цих цілей луску, треті зяброві кришки (це ще сяк-так), а деякі і зовсім кричать за допомогою плавників. І це ще не все! Наприклад, коропи видають специфічний тріск, коли скрегочуть розташованими у нього в глибині глотки зубами!
Якщо опуститися глибше у глибину морської безодні, то там теж можна почути багато всякого дуже цікавого. Наприклад, дайвери під час своїх занурень досить чітко розрізняють рохкання. Однак було б наївно озиратися по сторонах очікуючи побачити потопаючих свиней, оскільки морських водах можна виявить відразу кілька видів риб, які можуть видавати подібне рохкання. Серед таких можна знайти і рибу-ангел, яка, як з`ясувалося, має далеко не ангельським вокалом, і морських собачок, які теж, судячи по звуках, вважають за краще далеко не гавкіт.
Як це не дивно, але дуже багатою звуковою палітрою відрізняються представники сімейства бичкових.
Здавалося б, зовсім буденна рибка, доля якої в тому, щоб лежати в томаті на полиці найдешевших консервів, проте одні бички можуть верещати, а інші скрипіти. Існують навіть такі бички, які здатні дзижчати не гірше підводного бджоли.
Крики, вигуки і спів риб знаходяться в залежності від ситуації. Наприклад, коли макрель зустрічає особина протилежної статі, вона приймається крякать зразок качки, мабуть від радості. А ось представники сімейства скелезубоподібні, як правило, кричать від страху. З переляку иглобрюхи сильно роздмухують свої тіла, що супроводжується дивними звуками, які нагадують гучне квакання. А ось їх не дуже далекий родич, риба-спинорог, коли відчуває переляк, цвірінькає і свистить.
Але ось хто має найбільш нестерпний вокал - це риба-жаба, яка виробила в собі таких здібностей, що від її криків стає погано всім, хто потрапив під приціл її звукової гармати. Ця риба, що веде малорухливий спосіб життя, є рідкісною власницею, і свою територію охороняє із завидною ревнощами. Як тільки в її володіння заглядають чужаки, вона проганяє їх таким оглушливим ревом, що нічого іншого як забратися їм вже не залишається.
Для порівняння можна сказати, що корабельна сирена володіє приблизно тієї ж потужністю. І оскільки риби вміють не тільки говорити, співати і кричати, але і слухати звукові пасажі своїх плавучих родичів, подібна тактика риби-жаби повністю себе виправдовує.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що риб`яча німота не відповідає дійсності і що насправді риби відрізняються такою ж балакучістю як і політики перед виборами. Однак робити такий однозначний висновок теж було б не зовсім вірно. Німі риби все-таки існують. Тому правильніше було б сказати не «мовчить як риба», а «мовчить як камбала» - ці риби говорити й справді не вміють.
