Загибель аралу

Історія катастрофи

Процес висихання Аральського моря
(Інтерактивна карта від wikimedia.org)

Аральське море - один з найбільших внутрішньоконтинентальних замкнутих солоноватоводних водойм земної кулі. Розташоване в центрі середньоазіатських пустель, на висоті 53 м над рівнем океану, Аральське море виконувало функції гігантського випарника. З нього випаровується і надходило в атмосферу близько 60 куб.км води. До 1960 року Аральське море було четвертим найбільшим за площею озером світу.

Тільки за останні 30 років площа зрошуваних земель збільшилася в 2 рази, а використання обмежених водних ресурсів - в 2, 5 рази. Початок активного зрошуваного землеробства в регіоні простежується з VI-VII ст. до н.е. і збігається з найвищим розквітом найдавнішої цивілізації, де зрошення було основним вирішальним фактором історичного і соціально-економічного розвитку. З розвитком землеробства на природні періоди коливання моря починають помітно впливати і антропогенний фактор, що змінює стоки річок Сирдар`ї та Амудар`ї. Особливо помітно це відбивається в даний час. Незважаючи на те, що спостерігається інтенсивне танення льодовиків, яке повинно було привести до збільшення рівня дзеркала Аральського моря протягом останніх 25 років, відбувається катастрофічне зменшення найбільшого в світі внутрішньої водойми.

В останні три десятиліття інтенсифікація зрошуваного землеробства, яке в Центральній Азії і Казахстані зосереджено на землях передгірних ділянок рівнини і за течією Амудар`ї і Сирдар`ї, спричинила за собою все зростаюче безповоротне вилучення вод з цих водних артерій, що живлять Аральське море.

Основною причиною складної екологічної обстановки в Приаралье стало великомасштабне антропогенне втручання. Повсюдне розширення площ під зрошення в долинах річок Сирдар`я і Амудар`я супроводжувалося не тільки вилученням води, порушенням гідрологічного режиму річок, засоленням родючих земель, а й внесенням в навколишнє середовище величезної кількості хімічних речовин. Всихання Аральського моря викликало ряд негативних наслідків. Перш за все зникли дельтові озера і очеретяні плавні, а висушування території привело до формування величезних солончакових пусток, які стали постачальниками солей і пилу в атмосферу. Велика частина території регіону використовується в якості природних кормових угідь. Пасовища схильні до значних навантажень і процесам антропогенного опустелювання, що призводить до їх деградації, відома рослинного покриву, формування перевіваемих пісків.

В останні 5-10 років за рахунок процесу висихання Аралу, відзначається помітна зміна кліматичних умов Приаралья. Раніше Арал виступав в ролі своєрідного регулятора, пом`якшуючи холодні вітри, які приходили восени і взимку з Сибіру і, зменшуючи, немов величезний кондиціонер, силу спеки в літні місяці. З посиленням клімату літо в регіоні стало більш сухим і коротким, зими - довгими і холодними. Вегетативний сезон скоротився до 170 днів. Продуктивність пасовищ зменшилася наполовину, а загибель заплавній рослинності знизила продуктивність заплави в 10 разів.

Сьогодні Арал і прилеглі до нього території стали всесвітньо відомими внаслідок антропогенної екологічної катастрофи. З ростом водоспоживання, пов`язаного з освоєнням нових зрошуваних площ, зайнятих в основному бавовник і рісом- збільшенням населення, переважно зайнятого сільськогосподарським виробництвом, приплив води в море з двох основних річкових систем басейну - Амудар`ї і Сирдар`ї - майже повністю припинився.
Мавзолей на дні Аральського моря
На дні Аральського моря в Казахстані виявлено стародавнє поховання - залишки мавзолею, спорудженого біля 600 років тому.

На думку деяких експертів, ця знахідка свідчить про те, що Аральське море висихало задовго до того, як почалося нинішнє його обміління, і що перепади рівня води носять циклічний характер.

загибель Аралу