Емоції надають музиці колір
Між сприйняттям музики і відчуттям кольору є цілком певний зв`язок, запевняють нас дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі (США), що опублікували на цю тему статтю в PNAS. У їхніх експериментах брали участь 100 чоловіків і жінок, яким давали послухати 18 різних п`єс, написаних Бахом, Моцартом і Брамсом. Тобто, як бачимо, музичний набір відрізнявся стилістичною різноманітністю - від пізнього бароко через класицизм до романтизму. Крім того, п`єси різнилися темпом і тональністю.
Піддослідні мали до кожної п`єсі підібрати п`ять кольорів, які найбільш відповідали б, за їхніми уявленнями, прослуховується музики. Вибирати треба було з 37-кольорової палітри з різноманітними відтінками червоного, оранжевого, жовтого, зеленого, жовто-зеленого, синьо-зеленого, синього і фіолетового. За словами Стівена Палмера, з швидкою музикою в мажорній тональності зазвичай асоціювалися світлі і яскраві відтінки переважно жовтого кольору. Навпаки, повільний темп і мінор були пов`язані з темними відтінками сіро-синьої гами.
«Жовта» музика Моцарта:
Колір і музика, як вважають вчені, пов`язані між собою через емоції. У додаткових дослідах учасникам експерименту пропонувалося зіставити музику і колір з різними емоційними виразами, тобто слід було пов`язати конкретну п`єсу з конкретним виразом обличчя і те ж саме зробити з кольором. Швидкий темп в мажорному ключі відносили до радісних особам, повільний темп і мінорний ключ - до смутку і печалі, жовтий колір - до вираження щастя, темно-червоний - до гніву. За емоційного відгуку на музику можна було з 95-процентною точністю передбачити, який колір буде обраний для мелодії.
«Синя» музика Баха:
Отримані результати були однакові для жителів США і Мексики, тобто культурний бар`єр не заважав різних етносів приблизно однаково сприймати оркестрову музику з золотого фонду європейської академічної класики. Однак варто визнати, що культурний бар`єр між білими північноамериканцями і мексиканцями не настільки великий. І щоб точніше оцінити вплив культурного контексту на сприйняття музики, вчені готують таке ж дослідження з жителями Туреччини і Китаю, де музична традиція розвивалася інакше, ніж в мажорно-мінорному космосі європейської музики.
Зв`язок між музикою і кольором обговорюється давно, але зазвичай ці думки знаходять прихильників в художньо-гуманітарному середовищі: досить згадати праці Кандинського чи ідеї Скрябіна про цветомузикальний концертах (у Кандинського колір асоціювався в першу чергу з тембром звуку, тоді як у Скрябіна (і у Римського -Корсакова) - з тональністю). Зазвичай подібні ідеї відносять на рахунок синестезії: мовляв, повністю насолодитися кольоромузичне симфонією може лише той, у кого нервові шляхи доставляють чуттєві сигнали відразу за кількома адресами. Але цілком можливо, що синестезія - це лише крайній випадок звичайної людської здатності об`єднувати всі зовнішні імпульси, в тому числі естетичні, в одному емоційному котлі.
