Китайські вчені заявили про розгадку таємниці кульової блискавки
Китайські вчені заявили про розгадку таємниці кульової блискавки. Коментуючи це відкриття, вони стверджують, що їм дуже пощастило. Група фахівців з Північно-Західного університету під керівництвом професора Цін Цзянь Юна вела спостереження в високогірних районах Тибету, використовуючи відеокамери і спектрографи. Зовсім випадково під час сильної грози вони стали свідками фантастичного видовища: блискавка вдарила поруч з ними в землю. Тут же утворився величезний куля, що світиться діаметром близько п`яти метрів. Пролетівши 15 метрів, через 1,6 секунд куля безслідно зник. Причому він постійно змінював свій колір. Спочатку був пурпурно-білим, потім почав набувати помаранчевий колір, потім знову побілів, а в кінці став яскраво-червоним.
Слід кульової блискавки, що з`явилася 22 серпня 1986 року на озері шід.
Але найголовніше, що спектрометр встиг зафіксувати хімічний склад основних елементів кульової блискавки: кремній, залізо і кальцій, які поширені в грунті. На цій підставі китайські фізики заявили, що їм вдалося підтвердити висунуту 2000 року гіпотезу новозеландського вченого Джона Абрахамсона. Він припустив, що при ударі блискавки в землю раптове і сильне підвищення температури швидко випаровує з грунту оксиди кремнію, заліза та інших елементів. А ударна хвиля викидає утворився газ в повітря, формуючи кулю. Тобто загадку кульової блискавки, на думку китайських фізиків, можна вважати розкритою.
До речі, вони виявили ще один цікавий факт. Коливання світіння кульової блискавки становили близько 100 герц, хоча повинні бути вдвічі менше. Не виключено, що зайві 50 герц могла додати розташована поблизу лінія електропередач. Вона ж могла стати причиною аномально великого розміру кулі. Зазвичай він становить від одного до десятків сантиметрів.
- Китайці видають бажане за дійсне, - сказав кореспонденту "РГ" один з провідних в Росії фахівців з вивчення феномена кульових блискавок, доктор фізико-математичних наук з МДУ ім. Ломоносова Володимир Бичков. - Вони не отримали переконливих даних, що кульова блискавка народилася від удару звичайної блискавки в грунт. Скажімо, в складі речовин, які вони побачили в кулі, немає алюмінію. А адже це один з найпоширеніших на Землі елементів. Чому ж його немає? Не зрозуміло. Зате все встає на свої місця, якщо припустити, що насправді все було трохи інакше. Звичайна блискавка вдарила в щоглу ЛЕП, породивши добре відомий з курсу фізики дугового розряд. Він і рухався вздовж лінії електропередач.
Володимир Бичков стверджує, що він не самотній у своїх сумнівах. Так, найбільш авторитетний у світі науковий журнал Nature відмовився публікувати статтю китайських вчених, вона вийшла в менш престижному виданні.
За словами професора Бичкова, ситуація з кульовою блискавкою довгі роки практично не змінюється. Сьогодні існують сотні теорій, які пояснюють її походження. Свої версії пропонували багато відомих учених, зокрема, Нобелівський лауреат Петро Капіца. Однак поки жодна теорія не стала загальновизнаною. Не краще йдуть справи і з експериментами. У лабораторіях вдається отримати короткочасні і дуже маленькі за розміром освіти, але жодне не збігається з тим, що описують очевидці. А адже саме їхні свідчення є єдиним аргументом їх існування.
- Нам вдалося в Санкт-Петербурзькому університеті створити сфери діаметром в декілька міліметрів, які жили кілька секунд, - каже Володимир Бичков. - Але ми не можемо довести, що це кульова блискавка, так як не вдається виміряти їх заряд. Адже на відміну від двополярної плазми, кульова блискавка повинна мати заряд тільки одного знака, а отримати його в лабораторії ніяк не виходить. Поки це під силу тільки природі.
Відомо, що кульова блискавка з`являється не тільки в грозу, її бачили в ясний сонячний день. У цьому немає нічого дивного, стверджує Володимир Бичков. Сяючі феномени виникають в районі геологічних розломів, адже при їх активності з`являються сильні магнітні поля. До речі, японські вчені виявили, що при сейсмоактивності може з`являтися плазма.
І хоча багаторічні спроби створити і пояснити феномен кульової блискавки поки ні до чого не приводять, зусилля вчених зовсім не марні, вважає професор Бичков. З`явилися цікаві теорії, які розглядають різні екстремальні стану, а цілий ряд установок для отримання кульової блискавки потім пішли в техніку. Скажімо, високовольтний передавач знаменитого Ніколи Тесла став широко застосовуватися для передачі електроенергії.
Існує чимало свідчень появи кульової блискавки. Багато викликають сумніви, але є і досить переконливі. Так 6 серпня 1944 року в шведському місті Уппсала кульова блискавка пройшла крізь зачинене вікно, залишивши дірку 5 см в діаметрі. Важливо, що явище не тільки спостерігали місцеві жителі, а й спрацювала система стеження за розрядами блискавки Уппсальского університету.
У 2008 році в Казані кульова блискавка залетіла у вікно тролейбуса. Кондуктор за допомогою валідатора відкинула її в кінець салону, де не було пасажирів. Через кілька секунд стався вибух. У салоні перебувало 20 осіб, ніхто не постраждав. Тролейбус вийшов з ладу.
10 липня 2011 року в чеському місті Ліберець кульова блискавка з`явилася в будівлі міських аварійних служб. Куля з двометровим хвостом підстрибнув до стелі, потім впав на підлогу, знову підстрибнув до стелі, пролетів 2 - 3 метри, а потім впав на підлогу і зник. Всі комп`ютери зависли (але не зламалися), комунікаційне обладнання вийшло з ладу.
