Вірний пес вже як місяць терпляче чекає на свою господиню
Під Перм`ю віддана собака терпляче чекає повернення додому бабусі, з якою вона жила 7 років. Вихованець не може повірити, що жінки більше немає.
Історія справжнього кохання і вірності сколихнула місто Кунгур в Пермському краї. Ось уже місяць жителі одного з будинків цього невеликого міста спостерігають, як безпородний пес місяць терпляче чекає на свою господиню.
Кошлатий друг не підозрює, що літня жінка більше додому не повернеться. Місяць тому її серце назавжди зупинилося.
Пенсіонерка Маргарита Кирилова взяла до себе пса на прізвисько Бім ще цуценям. Відданий друг рятував жінку від самотності.
- Він був для неї єдиною втіхою, - згадує сусідка Тамара Варламова. - Кожен день вони подовгу гуляли у дворі. Бім, ніби хвостик, усюди по п`ятах ходив за нею.
Пес, як і господиня, не міг терпіти самотності. У ті рідкісні випадки, коли він залишався вдома сам, сусіди чули, як Бім жалібно скиглить у порога. Коли Маргарита Степанівна поверталася, його собачої радості не було меж.
- Це були дві рідні душі, - впевнена Тамара Варламова. - Кажуть, собаки стають копією своїх господарів, і у них було дійсно так.
Місяць тому серце 74-річної пенсіонерки зупинилося. Тривогу забив відданий пес. У порожній квартирі Бім скиглив і голосно гавкав біля бездиханного тіла, марно намагаючись розбудити свою господиню. Прибулі за викликом сусідів лікарі швидкої допомоги констатували смерть пенсіонерки.
- Коли приїхали медики, пес метушливо бігав по кімнаті, - згадують сусіди. - Бім жалібно скиглив, ніби просив допомогти улюбленої Маргариті Степанівні. Його було дуже шкода.
Місцева влада, у чиїй власності перебуває квартира померлої пенсіонерки, вигнали її пса на вулицю.
Сусіди по-різному поставилися до трагедії маленької собаки. Особливо співчутливі підгодовують змарнілу дворнягу, але деякі з усіх сил прагнуть вижити з під`їзду чорниша.
Через це тепер він все частіше мешкає у дворі під вікнами квартири, де колись жив, сподіваючись, що єдина близька людина повернеться і забере його назад додому.
І в дощ, і в сніг пес немов невидимим ланцюгом прикутий до місця, де він ще зовсім недавно радісно гавкав під час прогулянок з Маргаритою Степанівною.
Відданий вихованець не може повірити, що більше ніколи не побачить улюблену господиню.
